Форум "Схрон Бандеровцев Севастополя"

Севастополь, Крым, Украина
Текущее время: 05 июн 2020, 10:17

Часовой пояс: UTC + 2 часа




Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 98 ]  На страницу Пред.  1 ... 5, 6, 7, 8, 9, 10  След.
Автор Сообщение
 Заголовок сообщения: Re: Степан Бандера Герой Украины
СообщениеДобавлено: 17 фев 2019, 13:15 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 19 дек 2014, 23:09
Сообщения: 28151
Идея патриотизма — это идея общего блага.

Идея патриотизма - избитая тема для спекуляций, а потому, казалось бы, крайне сложно добавить что-то о ней. Сложно, но можно...

Признаюсь, я очень болезненно отношусь к теме патриотизма, во многом потому, что она стала предметом бесконечных спекуляций, манипуляций и откровенного обмана.

Любой политик, сколько-нибудь имеющий амбиции на управление страной, в обязательном порядке находит необходимым оседлать ее и гарцевать на ней, как бы доказывая, теорему о том, что настоящий патриот - воровать не может! И что любые доказательства его воровства - происки врагов нашей страны, а не его лично политических оппонентов. При этом каждый антикоррупционер, каждый, кто мыслит здраво и трезво. И всеми силами не пытается помешать такому "патриоту" злоупотреблять властью, положением и админресурсом, становится врагом страны, ее интересов, агентом Кремля!

Давайте договоримся о терминах

Вообще патриотизм вещь достаточно интересная по своей природе.

Согласно общепринятого определения, патриотизм есть любовь к отечеству, добавляя обычно почему-то, что и к родине, стране, государству.

При этом само определение отечества, оно же как будто бы родина, и оно же государство, а также страна, весьма и весьма расплывчато и размыто. Ибо отечество и родина, страна и государство не есть одно и то же. А посему уже тут политтехнологи находят место для невообразимой величины манипуляций смыслами.

Что есть отечество?

Объясняя этот термин, вам почему-то начнут рассказывать про какую-то страну предков, государство. И это есть обман - выгодная интерпретация.

Отчизна? Отчий дом? Отец?

Все эти термины словно дым над трубой вьются вокруг семьи (где отец есть главой), семейных ценностей. Но не страны - государства, земли - территории.

Идея преподнести понятие Отчизны - Родины - имеет более цель связанную с задачей подчинить человека мысли о долге не перед своей семьей первоочередно, но перед государством! При этом государство тут более представляется как земля - территория.

При этом все мы прекрасно знаем, что Родина, что есть? Семья!

Другими словами, органическое чувство патриотизма - это чувство любви к своей семье! Родине!

А какая самая важная и самая теплая в семье ценность? Любовь матери. Мы любим свою мать, свою родину, потому что она нас всегда будет любить и никогда не бросит! Никогда!

Манипуляция, спекуляция, подлог и обман

Когда говорят давайте учить молодежь патриотизму, я начинаю спрашивать себя, а как можно научить ребенка любить свою мать? Своего отца? Как можно эту любовь описать, разделить, вычленить, умножить? Как можно разорвать невидимую пуповину и сшить таким образом, чтобы это соответствовало государственной доктрине?

Ответьте себе сами, кто вас любить вашу родительницу?

Никто!

Вот только заставить любить родину как мать можно! Причем даже банально и пошло, просто создав и повторяя ассоциативный ряд, примером которому является известный штамп - "Родина мать", а отсюда различные вариации "Родина мать зовет", "Родина мать в опасности", и так далее...

Смещение в сторону страны и отождествление отчизны с государством тоже есть наглая манипуляция, цель которой весьма прозаична.

Вспомните слова Людовика XIV, который обращаясь к парламентариям говорил:

"Напрасно вы думаете, что государство – это вы, нет, государство – это я"!

Отождествление отчизны с государством, а отца с правителем государства, а нашу преданность семье с долгом родине-стране - вот цель этой манипуляции!

Нам навязывают идею долга, невыплаченного обязательства государству, нагло манипулируя святыми для нас ценностями!

Почему я говорю, что это обман?

Да потому, что любовь, которую нам дарят политические манипуляторы - это любовь к чужой женщине, злой тетке, мачехе! Бессмысленная и беспощадная, целиком и полностью невзаимная любовь!

Нам прививают чувство долга и понимание того, что нам не стоит ждать ничего взамен. В то же время как в нормальной полноценной семье такое просто невозможно!

Мать всегда вас встретит, все простит и всегда и напоит, и накормит, и приютит и спать уложит!

В парадигме современного государства - оно нам ничего не должно! Но мы нет - мы должны, и должны все без остатка!

Собственно вот вам и причина и объяснение, почему политические лидеры Украины, да и не только так лихо взнуздали перед выборами коня патриотизма, и не менее лихо гарцуют на нем, убеждая нас в собственной ущербности ибо мы могли, сподобились подумать об этих святых людях дурное - обвинить их потакании коррупции, крышевании коррупции, в том, что они коррупцию с которой обещали бороться - возглавили!

А может ли вор быть патриотом?

Признаться, написать сей души израненной порыв меня побудило то открытие, которое я сделал перечитывая гениального Салтыкова-Щедрина, которому приписывают сакраментальное "Когда начинают часто говорить о патриотизме – значит опять, сильно проворовались".

Он настолько четко выразил суть проблемы, что я просто обомлел! У него я наконец-то нашел здоровое объяснение патриотизма. Идеи, цель которой всеобщее благо!

Нашел также и описание ситуации и наших политических лидеров. При том такое, как будто бы слова эти написаны сейчас, а не в далеком 1870 году!

В общем, что ж я изгаляюсь тут своим нехитрым слогом, давайте ка лучше вставлю несколько потрясающих выводов гения!

"До последнего времени очень немногие задавали себе этот вопрос: до такой степени он казался ясным и бесспорным. Большинство понимало под словом "патриотизм" что-то врожденное, почти обязательное. Начальство, соглашаясь с этим определением, прибавляло, что наилучшее выражение патриотизма заключается в беспрекословном исполнении начальственных предписаний.

Почти на каждом шагу приходится выслушивать суждения вроде следующих:

"Правда, что N ограбил казну, но зато какой патриот"!!

Или:

"Правда, что N пустил по миру множество людей, но зато какой христианин"!

И суждения эти не только не убивают нашу совесть, но даже не удивляют нас.

Стало быть, несовместимость таких явлений, как казнокрадство и патриотизм, вовсе не настолько ясна, чтобы можно было считать поставленные выше вопросы окончательно упраздненными.

Причина сближений столь странных и неожиданных бесспорно заключается в общей путанице наших обыденных воззрений на жизнь. Благодаря обилию фантастических элементов, переполняющих наше воспитание, жизнь с детства кажется нам разделенною на две половины, из которых в одной складываются интересы высшего порядка, в другой — интересы порядка низшего. Связи между этими двумя половинами не полагается, а следовательно, не может быть речи и о взаимном питании.

Если низшие интересы представляют сброд неосмысленных мелочей, очутившихся рядом без всякого порядка, то интересы высшие представляют совершенно призрачный мир, доступный всевозможным толкованиям и перестановкам.

Пользуясь этой разрозненностью, человек может свободно переходить из одной половины в другую и, не возбуждая ни в ком удивления, уравновешивать самые гнусные поступки высокопарными и бессодержательными фразами.

Заведомый шулер может утверждать, что человек без добродетели — все равно что тело без души; заведомый прелюбодей может удостоверять, что человек, не соблюдающий семейной чистоты, — все равно что пламя, горящее тусклым и негреющим светом; заведомый казнокрад может объясняться в любви к отечеству!

Идея, согревающая патриотизм — это идея общего блага. Какими бы тесными пределами мы ни ограничивали действие этой идеи..., все-таки это единственное звено, которое приобщает нас к известной среде и заставляет нас радоваться такими радостями и страдать такими страданиями, которые во многих случаях могут затрогивать нас лишь самым отдаленным образом. Воспитательное значение патриотизма громадно: это школа, в которой человек развивается к воспринятию идеи о человечестве.

Напротив того, идея, согревающая паразитство, есть идея, вращающаяся исключительно около несытого брюха. Паразит настолько подавлен инстинктами личного эгоизма, что не может сознавать себя в связи ни с какою средою, ни с каким преданием, ни с каким порядком явлений. Хотя же и случается, что он предпочитает одну территорию другой и начинает называть ее отечеством, но это не отечество, а только оседлость. Воспитательное значение паразитства громадно: в этой школе вор мелкий развивается в вора всесветного.

До сих пор произвольное деление жизни на две половины мешало сознавать это различие, но практика взяла на себя труд обозначить его с определительностью почти осязательною. Отныне нет больше сомнений. Нельзя быть паразитом и патриотом ни в одно и то же время, ни по очереди, то есть сегодня патриотом, а завтра проходимцем. Всякий должен оставаться на своем месте, при исполнении своих обязанностей".

"Люди, заведомо презренные, лицемеры, глупцы, воры, грабители-пропойцы, проявляли такую нахальную живучесть и так укрепились в своих позициях, что, казалось, вокруг происходит нечто сказочное. Не скорбь слышалась, а какое-то откровенно подлое ликование, прикрываемое рубрикой патриотизма.

Никогда пьяный угар не охватывал так всецело провинцию, никогда жажда расхищения не встречала такого явного и безнаказанного удовлетворения.

Среди этой нравственной неурядицы, где позабыто было всякое чувство стыда и боязни, где грабитель во всеуслышание именовал себя патриотом, человеку, сколько-нибудь брезгливому, ничего другого не оставалось, как жаться к стороне и направлять все усилия к тому, чтоб заглушить в себе даже робкие порывы самосознательности.

Лучше было совсем не знать "своего", нежели на каждом шагу встречаться лицом к лицу с постыднейшими его проявлениями".

Подводя итоги

Салтыков-Щедрин показывает, что миры высоких материй и миры шкурных интересов никак и нигде не пересекаются. И спекуляции на идее патриотизма, в умелых руках паразита (а именно так он называет коррупционеров) становятся тому оправданием, индульгенцией. Что само по себе не меньшее преступление, чем злодеяния, которые он пытается скрыть.

При этом сама идея патриотизма, в том натуральном чистом природном виде, как идея о человечестве, о ценности семье, о взаимной любви, полностью вытерта из нашей памяти, забыта, подменена государственной доктриной - чувством обязательного долга перед злой мачехой.

Все это безобразие вы можете наблюдать увы не только на просторах Зазеркалья или Запоребриковщины, но и у нас. Где, в особенности во время выборов, стали заметными потуги кацапских политтехнологов занимающимися политической кампанией одного нашего кандидата. Кандидата, которые не стесняясь использует кацапский имперский лозунг "Самодержавие, Православие, Народность", правде в его украинизированном варианте. Думая, что этим суррогатом чуждой нам идеологической мысли можно прикрыть свои коррупционные достижения.



P.S. Забавные мысли есть у Салтыкова-Щедрина касательно маргинального патриотизма.

Он обращает внимание, что большинство эксплуататоров идеи патриотизма уверены во мнении, что чем менее развит человек, тем больше он способен быть патриотом. И что вразумительность может быть с успехом заменена дисциплиною.

Что развитой человек, задает много вопросов, сомневается, много говорит и рассуждает, и как следствие меньше любит муштру и не любит выносить дисциплину, а невежественный лишен этих всех качеств, и стало быть может считаться совершенно надежным патриотом

При этом он отмечает, что попытки заменить патриотизм дисциплиною никогда не увенчивались успехом.

Во-первых, что никакими мерами нельзя вложить душу живу в человека, который может действовать только как автомат, а любовь это чувство.

Во-вторых, над такими людьми требуется непрерывное смотрение, ибо невежам необходимо постоянно отдавать приказы.

"Устроивается целая корпорация лиц с единственным назначением поддерживать дисциплину, созываются комитеты, члены которых получают прекраснейшее жалованье и производят обмен мыслей, имеющий в виду ту же цель. Форма вытесняет сущность, призрак приобретает плоть и кровь".

Другими словами, он описывает работу цеха пропагандистов, в задачу которых входит клепать без остановки руководства к действиям, да разные инструкции тем, кто не хочет из сумрака выходить и готов умереть за царя, лишь бы только не думать самостоятельно! Впрочем, подселение в сознание и этой мысли - есть большое достижение пропагандистов.

_________________

1. https://www.youtube.com/watch?v=uRKvCPjl-KA

2. ... тримаємо свої думки і почуття в чистоті. Яким би не було зло, не можна відповідати тим же ...


Вернуться к началу
 Профиль Отправить личное сообщение  
 
 Заголовок сообщения: Re: Степан Бандера Герой Украины
СообщениеДобавлено: 25 фев 2019, 09:54 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 19 дек 2014, 23:09
Сообщения: 28151
Українська повстанська армія виникла на територіях, окупованих нацистською Німеччиною і для оборони від неї. Але 75 років тому УПА стикнулася з новим викликом: до районів, де вона діяла, наблизився радянсько-німецький фронт. Відтак наприкінці зими – на початку весни 1944 року підрозділи УПА почала перехід із німецького запілля в тили радянських військ. Про те, як це відбувалося і до яких наслідків призвело, Радіо Свобода поговорило з істориком Іваном Патриляком.

– З яким відчуттям і з якими планами командування УПА сприйняло інформацію про наближення фронту?

– Щоб зрозуміти, як відбувався процес переходу фронтів і подальші дії після переходу, потрібно зануритися в ситуацію на території України та Східної Європі загалом на зламі 1943-1944 років. Керівництво ОУН і командування УПА активно слідкували за подіями на фронтах, тому що від цього залежала тактика їхньої боротьби. Стратегічна мета залишалася незмінною – здобути у той чи інший спосіб незалежність України. Але тактичні цілі змінювалися в залежності від того, що відбувалося у світі.

До літа 1943 року ще були сподівання, що німецько-радянський чи то Східний фронт Другої світової війни зупиниться десь далеко на Сході між Доном і Волгою. Це призведе до виснаження обох воюючих сторін і, врешті-решт, до їхньої дезінтеграції, а та відкриє шанс для незалежності. Та після того, як німці програли знамениту битву на Курській дузі й швидко почали відкочуватися на Захід, без тривалого опору на території Лівобережної України, ставало очевидно, що Німеччина семимильними кроками наближається до катастрофи.

Відтак підрозділи Української повстанської армії почали готуватися до можливого наближення фронту. Влітку 1943 року почалися перші глибокі рейди в напрямку Дніпра. Вони агітували місцеве населення долучатися до українського самостійницького руху, до боротьби за незалежність. Планували закріпитися на цих територіях, і щоб елемент, який був схильний до незалежності, можна було долучати до своїх лав. Про це пишуть і радянські органи державної безпеки у своїх звітах: партизани, розвідники вказували на те, що УПА веде активну агітацію на Правобережжі України і набирає там людей. Це розглядалося як серйозна загроза.
Коли в грудні 1943 року радянські війська подолали водний рубіж Дніпра, утворивши навколо Києва велетенський плацдарм, стало очевидно, що невдовзі Червона армія може з’явитися на територіях, які були основними для діяльності УПА: Волинь, Західне Полісся, Карпати. Тому в грудні 1943 року командування УПА видає інструкцію до своїх військ.

Насамперед треба зрозуміти, що в цей час територія діяльності УПА була забита німецькими, румунськими, угорськими військами, які відступали з фронту. Через це маневреність підрозділів УПА ускладнилася. В лісах масово з’являються червоні партизани, яких перекидали за лінію фронту зі звільнених від німців територій. Відповідно, діяльність УПА ставала щоразу складнішою.

Інструкція грудня 1943 року вказує: не вступаючи у бойові зіткнення з фронтовими німецькими та радянськими військами, вийти у важкодоступні райони Полісся і Карпат та перечекати проходження фронту. Частину підрозділів дозволяли тимчасово демобілізувати із зазначенням місця збору після проходження фронту. Існувала велетенська загроза, що демобілізовані одразу будуть мобілізовані у Червону армію, яка, йдучи на Захід, постійно вигрібала все населення на звільнених територіях і поповнювала свої лави. І справді, багатьох колишніх повстанців, особливо Волині й Полісся, як перечікували цей фронт, зловили і відправили до Червоної армії.

Після переходу фронту завданням для повстанських підрозділів було якнайдалі рейдувати на Схід, там закріплюватись і починати повстання у глибокому радянському тилу. Для цього формувалися й національні легіони, які мали вийти у свої національні республіки, райони і там піднімати повстання. Стали розуміти, що Радянський Союз так просто не розвалиться внаслідок війни, тому хотіли використати невдоволення населення ситуацією для підняття загальної революції поневолених народів Радянського Союзу.
– А як швидко в УПА зрозуміли, що радянський тил організований так, що повстання там здійняти вельми проблематично?

– Думаю, це розуміння прийшло вже навесні 1944 року. На початку лютого Червона армія взяла Рівне й Луцьк, і фронт стабілізувався по лінії трохи східніше від Ковеля і в напрямку до Коломиї. Так він стабілізувався на півроку, перерізаючи територію Волині й частково Галичини, на дві частини, перерізаючи з’єднання УПА. Більша частина УПА-Захід залишилась на підконтрольній німцям території Галичини, УПА-Північ в основному опинилась у радянському тилу.

Як тільки погода почала змінюватися, у березні-квітні відбулися перші спроби глибоких рейдів. Одна з таких спроб детально описана в літературі завдяки тому, що збереглися повстанські й радянські звіти про неї. Це рейд на територію східної Житомирщини, західної Київщини. Рейд мав на меті закріпитися в Чорнобильсько-іванківських лісах, і навіть деякими з’єднаннями вийти на чернігівські лісові масиви.

– Великій загін у рейд відправився?

– Близько 300 осіб курінь рейдував. У кожної чоти були визначені лісові масиви, в які треба було прийти, закріпитися і стати ядром для формування вже з місцевого населення.

Крім того, на Вінниччині теж на початку весни 1944 року відбулося декілька рейдів: близько 800 повстанців прийшло на ті території з метою закріпитися в калинівських, літинських лісах.

– Там УПА не було до 1944 року

– Повстанці з’являлися там в період німецької окупації, це були здебільшого рейдові підрозділи. Тому про існування УПА люди знали і на Вінничині, і на Житомирщині, і на Хмельниччині, і на південній Київщині. Але тепер треба було зібратися після проходження фронту, а це виявилося складно. УПА-Північ 70% особового складу під час переходу фронту втратила. Не скажу, що всі ці люди загинули, частина з них була розпущена, потім знову повернулися до своїх підрозділів. Але це були велетенські втрати.

– Яка була доля цих підрозділів, які відправились в рейд на Схід?

– Фактично, у 99% випадків їм не вдалося закріпитися на цих територіях. Їх доволі вдало радянська сторона блокувала у лісових масивах. Найгірше для них було те, що вони не змогли вийти в населені пункти.

– А чому? Там же є віддалені села.

– Вони просувалися лісовими масивами, рейдували територією трохи південніше від траси Київ-Житомир. Тобто, не йшли поліськими болотами. Мета рейду була пропагандистська, але всі населені пункти були доволі непогано укріплені. Там стояли радянські підрозділи внутрішніх військ, винищувальні батальйони, різноманітні озброєні активісти. Тому, коли повстанці наближалися до сіл, то відбувалася сутичка – і вони знову відходили в ліс. Вони не могли ані агітувати населення, ані отримати від нього їжу, а це проблема із забезпеченням.

А ще була дуже невдала погода. Березень 1944 року видався дуже холодним, сніговий покрив місцями сягав метра, потім це почало танути. Ще не було зелені на деревах, що ускладнювало маскування. Їх бомбардували з літаків у лісах. Вони розведуть вогонь зварити якусь їжу, і на них налітала авіація. Це було надзвичайно складно. У щоденниках цих рейдових груп зафіксовано, що люди інколи божеволіли. Мусили розстріляти двох бійців через те, що вони збожеволіли від холоду, голоду, постійних маршів, перевтоми. Божевільна людина зі зброєю – що з ними робити в лісі?

– 75 років тому, наприкінці лютого 1944-го, командувач Першого Українського фронту генерал Ватутін натрапив на таку рейдуючу групу УПА й отримав смертельне поранення.

– Він радше натрапив на місцеву боївку самооборони чи боївку Служби безпеки ОУН. Це сталося на стику сучасних Рівенської та Хмельницької областей. Ватутін їхав з Рівного через Остріг на Славуту. Його попереджав керівник СМЕРШу (контррозвідки. – ред.) Першого Українського фронту Осетров, що територія вражена «бандугрупованнями», як вони писали. Йому рекомендували користуватися основними магістральними шляхами, а не їхати путівцями через села. Бо у селах на території Рівненщини панували ОУН і повстанські підрозділи. Йому радили взяти із собою більше солдатів охорони. А він взяв комендантський взвод, який на вантажівці-студебекері їхав за його легковою машиною.

Якийсь повстанський підрозділ – достеменно невідомо, який саме – вчинив напад, навіть не розуміючи, на кого зробили засідку. Вони побачили армійські автомобілі й зробили засідку. Бо, як правило, на такі невеликі підрозділи повстанці робили засідки з метою здобути зброю, одяг, медикаменти.
Місце погребіння генерала Ватутіна неподалік Верховної Ради у Києві

Як стверджують, куля влучила йому в сідничну частину тіла і вийшла трохи вище коліна

Вони їх обстріляли, підбили першу легкову машину, солдати з вантажівки вискочили і прийняли бій. Ватутін теж вискочив з машини і, наскільки відомо, намагався вихопити ручний кулемет із заднього сидіння. І тоді, як стверджують, куля влучила йому в сідничну частину тіла і вийшла трохи вище коліна. Стріляли звідкись згори: з горища, пагорба чи на дереві прилаштувався кулеметник. Це поранення не вважалося складним, тому що солдатів після такого швидко ставили на ноги і відправляли назад у бойову частину. Але з Ватутіним виникла проблема.

– Дивно, бо це ж генерал, до якого Сталін мав певні сентименти і якого поважав.

– Так, Ватутін вважався дуже авторитетним.

Коли його поранили, то солдати закинули його на вантажівку, під вогнем її розвернули і втекли з місця обстрілу. А повстанці, вже захопивши документи, зрозуміли, що це була якась дуже серйозна людина. Ватутіна привезли до Рівного у військовий госпіталь. Є припущення, що можливо відбулося зараження рани, коли його ще везли.

– На ті часи вже були антибіотики.

– В Рівному могло й не бути на той момент. Там йому обробили цю рану. Як свідчать документи, пов’язані з лікарськими матеріалами, канал проходження кулі був дуже довгим, понад 50 сантиметрів. Припускають, що при обробці рани всередині каналу декілька сантиметрів не обробили. Почався абсцес, що призвело до гангрени і смерті.

– Як цей випадок вплинув на радянське ставлення до УПА? Він мав далекосяжні наслідки?

– Тоді одразу ж посилилася боротьба з повстанцями. У Рівному створили спеціальний штаб, на кінець березня в регіон перекинули декілька бригад внутрішніх військ для боротьби з повстанським рухом. Були поставлені масштабні задачі зі знищення протягом декількох місяців всього повстанського руху. Якщо судити з радянських звітів, там за ці весняні місяці було вбито десятки тисяч людей. Важко сказати, скільки з них безпосередньо приналежні до УПА чи ОУН.

– Можливо, хтось ховався в лісі від мобілізації.

– Так.

У цей період сталася відома битва у Гурбенському лісі. Це на стику сучасних Рівненської, Хмельницької та Тернопільської областей. Там великий лісовий масив, в якому повстанці концентрувалися для виходу в напрямку Дніпра. Там їх замкнули у мішок радянські внутрішні війська.

– Не пустили до Дніпра?

– Не пустили, але знищити повністю їх не змогли. Основні сили вирвалися на північний захід в напрямку Рівного. Проте зірвали плани масштабного походу УПА в напрямку до Холодного Яру, де повстанці планували закріпитися.

_________________

1. https://www.youtube.com/watch?v=uRKvCPjl-KA

2. ... тримаємо свої думки і почуття в чистоті. Яким би не було зло, не можна відповідати тим же ...


Вернуться к началу
 Профиль Отправить личное сообщение  
 
 Заголовок сообщения: Re: Степан Бандера Герой Украины
СообщениеДобавлено: 28 фев 2019, 16:30 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 19 дек 2014, 23:09
Сообщения: 28151

_________________

1. https://www.youtube.com/watch?v=uRKvCPjl-KA

2. ... тримаємо свої думки і почуття в чистоті. Яким би не було зло, не можна відповідати тим же ...


Вернуться к началу
 Профиль Отправить личное сообщение  
 
 Заголовок сообщения: Re: Степан Бандера Герой Украины
СообщениеДобавлено: 28 фев 2019, 17:54 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 19 дек 2014, 23:09
Сообщения: 28151

_________________

1. https://www.youtube.com/watch?v=uRKvCPjl-KA

2. ... тримаємо свої думки і почуття в чистоті. Яким би не було зло, не можна відповідати тим же ...


Вернуться к началу
 Профиль Отправить личное сообщение  
 
 Заголовок сообщения: Re: Степан Бандера Герой Украины
СообщениеДобавлено: 09 мар 2019, 15:22 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 19 дек 2014, 23:09
Сообщения: 28151

_________________

1. https://www.youtube.com/watch?v=uRKvCPjl-KA

2. ... тримаємо свої думки і почуття в чистоті. Яким би не було зло, не можна відповідати тим же ...


Вернуться к началу
 Профиль Отправить личное сообщение  
 
 Заголовок сообщения: Re: Степан Бандера Герой Украины
СообщениеДобавлено: 10 мар 2019, 19:31 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 19 дек 2014, 23:09
Сообщения: 28151
Его подвиг перед Украиной бессмертен: сегодня украинцы отмечают скорбную дату гибели в бою с СССР Романа Шухевича 10 марта 2019.

Сегодня для Украины скорбная дата: ровно 69 лет назад в своем последнем бою героически погиб Роман Шухевич, который является одним из самых известных борцов за независимость Украины в XX веке. Об этом сообщают пользователи социальных сетей, отмечая выдающийся подвиг и борьбу Шухевича с оккупационным режимом Советской власти, в схватке с которой он и погиб. Пользователи сети отмечают, что на момент гибели Шухевичу было всего 43 года, но он уже тогда успел стать настоящим пророком украинского народа в его борьбе за освобождение и свободную Украину.

"Мы все - воины УПА и все подпольщики в том числе и я - понимаем, что рано или поздно нам придется погибнуть в борьбе с грубой силой. Но, уверяю вас, - мы не будем бояться умирать, потому что, умирая, будем исходить из того, что станем удобрением для украинской земли. Эта наша родная земля требует еще много удобрений, чтобы в будущем выросла на ней новая украинская генерация, которая завершит то, что нам не суждено было закончить"… Так постараемся ее завершить! Слава Украине!" - цитируют пользователи его полную силы и вдохновения цитату. Пользователи социальных сетей скорбят по поводу гибели героя украинского народа.

Изображение

_________________

1. https://www.youtube.com/watch?v=uRKvCPjl-KA

2. ... тримаємо свої думки і почуття в чистоті. Яким би не було зло, не можна відповідати тим же ...


Вернуться к началу
 Профиль Отправить личное сообщение  
 
 Заголовок сообщения: Re: Степан Бандера Герой Украины
СообщениеДобавлено: 16 май 2019, 15:55 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 07 май 2015, 09:04
Сообщения: 9866


Марш українських націоналістів — пісня, створена на слова Олеся Бабія. Музику приписують Омеляну Нижанківському, хоча без вказання того в оригіналі питання є спірним. 1932-го затверджена Проводом Українських Націоналістів, керівним органом ОУН, як гімн організації.

Бабій Олесь Йосипович (17 березня 1897, с. Середня, нині Калуського району Івано-Франківської області — 2 березня 1975, Чикаго, США) — український письменник та літературознавець, автор гімну ОУН «Зродились ми великої години».

Омелян Петрович Нижанківський (20 серпня 1895, Рогатин — 18 липня 1973, Берн[1]) — український органіст і композитор. Народився 1895 р. у Рогатині в сім'ї священика УГКЦ о. Петра Нижанківського.
Відомий також за музикою Маршу українських націоналістів (на вірші Олеся Бабія) — гімну Організації українських націоналістів.

Кстати, авторы гимна Израиля тоже галичане:

Нафталі Герц Імбер (1856, Золочів, нині Львівська область — 8 жовтня 1909, Нью-Йорк) — єврейський поет, автор тексту «Гатікви», державного гімну Ізраїлю.

Шмуель Коен (1870–1940) — виходець з Бессарабії, що мешкав в Рішон-ле-Ціоні — поклав вірші Імбера на народну мелодію «Катерина Кучерява» в 1888 році.

Поляки тоже местные:

Михал Клеофас Огинський, композитор.
Гузув, Мазо́вія — історична область на сході Польщі.

Юзеф Руфін Вибіцький. Автор слів національного Гімну Польщі. Бендомін — село в Польщі, в гміні Нова Карчма Косьцерського повіту Поморського воєводства.

_________________
https://myrotvorets.center/player/


Вернуться к началу
 Профиль Отправить личное сообщение Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: Степан Бандера Герой Украины
СообщениеДобавлено: 06 июн 2019, 06:54 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 07 май 2015, 09:04
Сообщения: 9866
Цитата:
Звичайно, евреї воювали і проти УПА. В севецькій армії вояків Повстанської Армії називали бандитами. У 1946 році поет Давид Самойлов написав вірша «Бандитка», якого не оприлюднювали майже півстоліття. Вперше його надрукувала газета «Волинь» міста Рівне 11 вересня 1992 р.

І хоча вже існує переклад його українською Олени Білозерської, все ж таки сильніше цей вірш звучить саме російською мовою. Щоб зрозуміти, що насправді відчуває людина перед розстрілом, потрібно прочитати оповідання Жана Поля Сартра «Стіна», написаного у 1939 році і лише тоді зрозуміти високу мужність «бандитки».

Вірш «Бандитка» написав ворог Української Повстанської Армії. Він воював проти неї. Справжній поет завжди залишається поетом і брехати не може. Бо у віршах будь-яка фальш одразу висвічується, хоч би як автор і прагнув це приховати. А на війні особливо. Є. Євтушенко колись написав: «Война была несчастьем для народа, а для поэтов – счастием не врать…»

Бандитка

Я вел расстреливать бандитку.
Она пощады не просила.
Смотрела гордо и сердито.
Платок от боли закусила.
Потом сказала: «Слушай, хлопец,
Я все равно от пули сгину.
Дай перед тем, как будешь хлопать,
Дай поглядеть на Украину.
На Украине кони скачут
Под стягом с именем Бандеры.
На Украине ружья прячут,
На Украине ищут веры.
Кипит зеленая горилка
В белёных хатах под Березно,
И пьяным москалям с ухмылкой
В затылки тычутся обрезы.
Пора пограбить печенегам!
Пора поплакать русским бабам!
Довольно украинским хлебом
Кормиться москалям и швабам!
Им не жиреть на нашем сале
И нашей водкой не обпиться!
Еще не начисто вписали
Хохлов в Великую Козломордию летописцы!
Пускай уздечкой, как монистом,
Позвякает бульбаш по полю!
Нехай як хочут совкопидары
В своей Руси будуют волю…
Придуманы колхозы ими
Для ротозея и растяпы.
Нам все равно на Украине,
НКВД или гестапо».
И я сказал: «Пошли, гадюка,
Получишь то, что заслужила.
Не ты ль вчера ножом без звука
Дружка навеки уложила.
Таких, как ты, полно по свету,
Таких, как он, на свете мало.
Так помирать тебе в кювете,
Не ожидая трибунала».
Мы шли. А поле было дико.
В дубраве птица голосила.
Я вел расстреливать бандитку.
Она пощады не просила.

Немає потреби лукавити. Талант здебільшого було марно розтрачено, бо прислужували режиму наввипередки, як і наш Тичина про колгоспи, МТСи та партію марав, а також зломлені в сталінських концтаборах Остап Вишня і в застінках КГБ Рильський.

Надам без купюр лист ветерана війни і праці Валентини Миронцової з селища Октябрьське Тульської області, Російської Федерації:

«Звертається до вас мешканка селища Октябрьське Тульскої області, росіянка. пенсіонерка, ветеран війни, яка пройшла фронтовими шляхами з першого до останнього дня війни. Після звільнення м. Рівне штаб нашої дивізії внутрішніх військ був дислокований у місті, а роти і взводи, розташовані в районних центрах, брали участь у боях із загонами УПА. Офіційна комуністична пропаганда називала повстанців «бандитами», «бандерівцями», посібниками німецьких загарбників. Вихована в дусі радянського патріотизму, я по молодості сліпо вірила у цю брехню.

Гостюючи цього року у своїх родичів у м. Рівне, я дізналась, що у жовтні 1992 р. український братній народ буде святкувати 50-річчя УПА. Я згадала трагічні роки і вирішила написати цього листа до газети «Волинь» і розповісти про страту групи повстанців УПА.

Перебуваючи у відрядженні в Рівному, я стала випадковим свідком, коли привезли на автомашині групу бійців УПА і повісили на моїх очах. Смерть усі вони зустріли мужньо, я би сказала героїчно. жоден з них не просив помилування. І що мене особливо вразило – усі вони вмирали, приймаючи мученицьку смерть, зі словами: «Слава Україні!».

Блискавкою сяйнула думка: хіба можуть так мужньо вмирати бандити, як їх називала комуністична пропаганда? Так ідуть на ешафот лише хлопці, які палко люблять свою землю, свій народ, прагнуть звільнити свою землю від окупантів.

І я подумала: то хто ж бандити – ті, що вмирають за вільну Україну, чи ті, що прийшли на цю землю і творять злодійства?

Я схиляю свою сиву голову перед тими молодими мучениками, які віддали своє молоде життя за незалежну, вільну Україну».

Подобається це комусь чи ні, але за офіційним висновком робочої групи істориків при урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН-УПА, що працювала впродовж 1997-2004 рр., найнебезпечнішими ворогами Третього рейху на території рейхскомісаріату «Україна» у першу воєнну зиму, за визнанням нацистської поліції безпеки і СД, були не радянські партизани і підпільники, а… бандерівці, бульбівці і та частина мельниківського крила.

Директор архіву СБУ Володимир В’ятрович зазначав, що досі в суспільстві домінує стереотип «вони стріляли нам у спину». «Це спростовується документами, які є в наших архівах», – запевняв історик. Документи підтверджують, що керівництво Української Повстанської Армії давало чіткі вказівки своїм підрозділам не воювати з Червоною Армією, яка наступала.

Основним противником УПА була не Червона Армія, а НКВС, «який проводив зачистки серед місцевого населення», – розповідав історик, – «Саме проти цих військ воювала Українська Повстанська Армія до середини 1950-х років».

Історик також розповів про випадки, коли червоноармійці приєднувалися до УПА – «часто це були люди, які потрапляли в німецький полон і яких звільняли українські повстанці». Як приклад Володимир В’ятрович навів такі імена: лейтенант Червоної Армії Дмитро Карпенко, який став першим кавалером вищої нагороди УПА, – золотого хреста «За бойові заслуги»; Іван Кулик (Сірий), що воював в УПА до 1952 року. «Таких прикладів можна навести багато», – сказав директор архіву.

Володимира В’ятрович підсумовував: «Історія УПА найближчим часом не роз’єднуватиме, а об’єднуватиме українців, тому що ідеали, за які боролися українські повстанці, – національне самовизначення, демократична держава – це те, що має об’єднати всіх громадян України незалежно від їх політичної орієнтації і національної приналежності». На жаль, цього ще не сталось.

Визнання, що «українські націоналісти завдають більше труднощів, ніж більшовицькі банди», яке прозвучало 5 травня 1943 року на нараді в Рівному за особистої участі рейхсміністра окупованих східних територій А. Розенберга, стало гідною й цілком заслуженою оцінкою. Адекватною виявилась і реакція: у червні-липні 1943 р., коли в боях на Східному фронті вирішувалась подальша доля світу, гітлерівське командування змушене було кинути проти УПА близько 10 тис. німецьких і польських поліцаїв та жандармів, 10 мотопіхотних батальйонів вермахту, 50 танків, 27 бойових літаків, п’ять бронепоїздів, угорські військові частини. Та, втративши понад три тисячі вояків, гітлерівці так і не подолали армію, про солдат якої українець, що став уособленням совісті нації, Олесь Гончар в день святкування 50-річчя Перемоги написав: «Жаль тільки, що не знайшлося на Хрещатику місця для представників героїчної УПА. Але правда переможе, історія віддасть належне всім, хто виборював суверенність України».

Відомо, що комуністи і представники деяких інших лівих політичних сил з високих трибун переконують український народ, ніби військові дії ОУН-УПА були засуджені Нюрнберзьким судом. Вони брехали. На Нюрнберзькому процесі не засуджували дій ОУН-УПА.

Військовий дізнавач, слідчий офіцер колишньої Радянської Армії Андрій Довгун у незалежній громадсько-політичній газеті «Волинь» оприлюднив таку заяву: «Наприкінці 1945 року до слідчої комісії названого суду Генпрокуратурою СРСР на ОУН-УПА було доставлено 28 томів «звинувачувального» матеріалу. Відповідні слідчі органи цього суду прийняли ці «документи» і включили їх у свій реєстр.

Після глибокого їх вивчення комісія виявила чергову радянську фальшивку. Крім голослівних фраз на тюремно-табірному жаргоні, ніяких фактів не надавалося. Просто їх не було. На основі цього слідчі органи всесвітньо відомого суду радянське «подання» відхилили. Натомість до рук слідчої комісії потрапили документи абверу, гестапо, багатьох штабів різних родів військ гітлерівської Німеччини. Німці у цих документах ОУН-УПА називали лаконічно: «Бандерен группен» і доповідали вищому командуванню, що на терені Західної України утворилися цілі регіони, які контролювалися УПА, про криваві сутички і бої німців та їхніх союзників з УПА.

Крім того, слідчій комісії цього суду було відомо про створення оунівцями «Антибільшовицького блоку поневолених народів» і що до складу УПА входили євреї, грузини, азербайджанці, татари та інші представники народів СРСР.

Приблизно 100 тисяч бійців УПА, членів ОУН у 1945 році покинули Україну і відступили через Польщу, Словаччину і Чехію на територію Німеччини, Була мета зберегти життя тисяч людей. Всі вони здалися американським і англійським окупаційним властям…

Андрій Довгун далі пише, що всім повстанцям, уже як союзникам по антигітлерівській коаліції, надали медичну допомогу. Бійці ОУН-УПА утворювали будівельні бригади і з дозволу американців наймалися на роботу майже по всій Німеччині і відновлювали зруйновані мости, шляхи, заводії та фабрики.

Вічна пам’ять загиблим, тим, які вважали. що їм: «… все равно на Украине, НКВД или гестапо».



_________________
https://myrotvorets.center/player/


Последний раз редактировалось Не от мира сего. 06 июн 2019, 07:01, всего редактировалось 1 раз.

Вернуться к началу
 Профиль Отправить личное сообщение Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: Степан Бандера Герой Украины
СообщениеДобавлено: 06 июн 2019, 06:56 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 07 май 2015, 09:04
Сообщения: 9866
На іспанській мові bandera – це прапор, стяг. bandera de españa.

Останній бій підпілля ОУН. Тернопільщина, 1960 рік:
http://www.istpravda.com.ua/articles/20 ... iew_print/

_________________
https://myrotvorets.center/player/


Вернуться к началу
 Профиль Отправить личное сообщение Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: Степан Бандера Герой Украины
СообщениеДобавлено: 07 дек 2019, 21:28 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 08 май 2015, 06:31
Сообщения: 1755





_________________
https://youtu.be/ZP0-1lWt5jI
https://youtu.be/6wtMnzXNCr8


Вернуться к началу
 Профиль  
 
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 98 ]  На страницу Пред.  1 ... 5, 6, 7, 8, 9, 10  След.

Часовой пояс: UTC + 2 часа


Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: Google [Bot] и гости: 1


Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

Найти:
Перейти:  
Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group
Русская поддержка phpBB