Форум "Схрон Бандеровцев Севастополя"

Севастополь, Крым, Украина
Текущее время: 22 окт 2018, 10:01

Часовой пояс: UTC + 2 часа




Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 49 ]  На страницу Пред.  1, 2, 3, 4, 5  След.
Автор Сообщение
 Заголовок сообщения: Re: Степан Бандера Герой Украины
СообщениеДобавлено: 29 дек 2017, 14:53 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 07 май 2015, 09:38
Сообщения: 1304
Ребята будут проводить в Славянске марш в День рождения Бандеры.

Сепарский мер, помощник Штепы, Лях подавал позов в суд, чтобы запретить марш. К счастью суд апелляцию отклонил.

Изображение

_________________
Москаляку на гілляку (народная мудрость)


Вернуться к началу
 Профиль Отправить личное сообщение Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: Степан Бандера Герой Украины
СообщениеДобавлено: 01 янв 2018, 09:23 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 07 май 2015, 09:38
Сообщения: 1304
Изображение

_________________
Москаляку на гілляку (народная мудрость)


Вернуться к началу
 Профиль Отправить личное сообщение Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: Степан Бандера Герой Украины
СообщениеДобавлено: 01 янв 2018, 10:03 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 19 дек 2014, 23:09
Сообщения: 19452
Моральный потенциал Степана Бандеры огромный, его ещё предстоит открыть!

Сегодня Степан Бандера - Terra Incognita, неизвестная территория.

_________________

1. Життя потрібно прожити так, щоби всі наступні покоління українців знали про існування москалів лише з підручників історії ...
2. https://www.youtube.com/watch?v=uRKvCPjl-KA


Вернуться к началу
 Профиль Отправить личное сообщение  
 
 Заголовок сообщения: Re: Степан Бандера Герой Украины
СообщениеДобавлено: 02 янв 2018, 11:45 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 19 дек 2014, 23:09
Сообщения: 19452
У Києві пройшла "Смолоскипна хода" на честь Бандери:

Изображение




_________________

1. Життя потрібно прожити так, щоби всі наступні покоління українців знали про існування москалів лише з підручників історії ...
2. https://www.youtube.com/watch?v=uRKvCPjl-KA


Вернуться к началу
 Профиль Отправить личное сообщение  
 
 Заголовок сообщения: Re: Степан Бандера Герой Украины
СообщениеДобавлено: 02 янв 2018, 18:02 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 07 май 2015, 09:04
Сообщения: 5718
И вот результат - запоминаем имена:

Цитата:
Російський найманець терористів "Республика ЛуГандон", прес-секретар відомого політика Едуарда Лимонова Олександр Аверін виступив із закликом масового знищення українців, які відзначають день народження лідера Організації українських націоналістів Степана Бандери. Відповідний запис Аверін зробив у своєму Twitter, передають Патріоти України.

"Нам доведеться вбити близько мільйона осіб - тих, хто в 2018-му радіє Бандері. Буквально, я не жартую - вбити близько мільйона осіб, які зараз радіють Бандері. До кореня. У цьому немає національного почуття. Тільки гігієна", - написав він.

_________________
Изображение


Вернуться к началу
 Профиль Отправить личное сообщение Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: Степан Бандера Герой Украины
СообщениеДобавлено: 02 янв 2018, 18:17 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 07 май 2015, 09:04
Сообщения: 5718
"В Днепре руцкававорящие с факелами пели песни УПА в честь Бандеры. В Даунецке и Луганске скоро будет то же самое. Бойтесь!"

Никто на праздновании 109-летия Степана Бандеры в Днепре не бил руцкававорящих людей, более того, большинство участников факельного шествия в честь знаменательной даты, в том числе и активисты "Правого сектора", сами были руцкававорящими.

Как рассказал блогер Фашик Даунецкий в блоге на "Обозревателе", побывавший на этом праздновании, торжество не имеет ничего общего с тем, как пытаются преподнести мероприятия украинских националистов кремлевские пропагандисты. Не было ни избиений, ни погромов, не было среди участников и людей в состоянии алкогольного или наркотического опьянения. Мероприятие было мирным, патриотичным и производило исключительно позитивное впечатление.

"Так как в рф рвет дно 1 числа после факельных маршей, решил я спецом съездить в Днепр посмотреть на действо сие. Правдами-неправдами проехал блокпосты орков и рванул к тем, шо в касках немецких, с раскладом шобы быть на следущий день дома, в Даунецке. Что хочу сказать про сам марш. Это мысли жителя оккупированых территорий, так шо строго не судите. Ни одного человека в факельном шествии с перегаром. Вообще. Совсем. Даже пивного перегара не было. То есть вообще не пахло русским духом. Все трезвые абсолютно. И с факелами, которые поджигают пуканы свинособак от мурманска до москвы. Чистые, светлые лица. Без злобы и ненависти. Люди просто вышли с факелами и флагами, ибо захотели и имеют на это право. Это свободные люди, поэтому чудо типу путена в Украине не придет к власти никогда - диктатора спалят от такими ж факелами. Шествие прошло без драк, без матов, без приставания к прохожим. Кто хотел, тот стал в один ряд и пошел. Никого не проверяли по спискам чи явился, чи не явился. Неважно, был у человека факел или нет. Люди просто потратили время и шли единой толпой. Дух Свободы зашкаливал в шествии, козломордым репоедам этого никогда не понять. В шествии были люди абсолютно разных возрастов: от детей 3 лет на руках у родителей, до дедушек и бабушек 65+, было много молодежи. Су*а, искал свастику, немцев, солдат НАТО и американцев в шествии и не нашел. Абидна. На улице полно людей в 6 вечера. Беспредел нах. За все время шествия ни у кого ни разу не спросили документы полицейские. Бандера в шоке, наверное. Видел живого Правосека. И Красно-Черный флаг И разговаривал с Правосеком на кацапском. И выжил. И не попал в концлагерь. Сука, я своей ватной тещо это как расскажу, у оно инфаркт будет. Встретил человека из Луганска. Мир тесен. Человек тоже не в восторге от петард, ибо слишком хорошие воспоминания. Прокляли рф вместе. Ни одной петарды не взорвали на марше, были только фаера. Респект. Снимаю шляпу перед организаторами. П-пожар в мурманске. В колонне на марше было 80% руцкававорящих. Повторяю на кацапском для немытых: в факельном шествии в честь Бандеры было большинство руцкававорящих. Киселеву и Соловьеву привет. Живите теперь с этим. Ни одной пивной бутылки из колонны с факелами выброшено не было, никто не цеплялся к прохожим, никто не бил витрины, никто не плевался под ноги. Культурно и просто все было, не по-русски. Ни одного человека с оружием в шествии. Вообще ни одного. Минимум людей в камуфляже. Никто не свозил автобусы с бюджетниками, которые не могли отказаться, ибо уволят. Кацапы, а вы в курсе, что на митинги и на марши можно ходить без разрешения и без принудиловки? Живите теперь с этим. На улицах полно машин было, город хорошо освещен даже после 6 вечера. Но, даже под светом фонарей, я так и не увидел ни одного нетрезвого или скинхеда. Привет козломордым репоедам, напомните, сколько у вас действующих фашистских организаций, которые официально зарегистрированы в рф? П-пожар в воронеже от шествия факельного. Русскоговорящие спели гимн УПА. Их не заставляли, не били, они сами это все сделали. Шото гарью воняет, видимо в немытой сейчас вата горит. После окончания шествия люди сдали факела и спели штук 10 песен под гармошку или аккордеон. На Украинском спели. Русскоговорящие жители Днепра пели на Украинском. Пели песни УПА и просто народные. Шах и мат киселевым и компании. Очень понравилась кричалка: Слава Киевской Руси, недоросия соси. Чуть горло не сорвали с Луганчанином пока шли на автостанцию. Спасибо участникам шествия и организаторам за глоток Свободы. Ради того, чтобы увидеть факельное шествие не по тв, стОит проехать блок-посты.

Мораль: американцев на факельном шествии не было в Днепре. Солдаты НАТО в отпуске. Русскоговорящие жители ходили с факелами в честь дня рождения Бандеры и пели песни УПА. В Даунецке скоро будет тоже самое. Бойтесь, коллаборанты, мы, адекватные жители оккупированых территорий, будем идти с факелами в первых рядах по улицам Даунецка и Луганска, Макеевки и Краснодона. Скоро".


_________________
Изображение


Вернуться к началу
 Профиль Отправить личное сообщение Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: Степан Бандера Герой Украины
СообщениеДобавлено: 05 янв 2018, 07:00 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 07 май 2015, 09:38
Сообщения: 1304
Изображение

_________________
Москаляку на гілляку (народная мудрость)


Вернуться к началу
 Профиль Отправить личное сообщение Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: Степан Бандера Герой Украины
СообщениеДобавлено: 11 янв 2018, 15:01 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 19 дек 2014, 23:09
Сообщения: 19452
Черговий день народження Вождя української соціал-національної революції є доречною нагодою звернутись до історичної ролі Степана Бандери в становленні нашого Руху. Тим більше, що актуальність революційного чину зумовлює підвищений інтерес до цієї теми з усіх боків політичного спектру. Пігмейська ненависть українофобів до Бандери зрозуміла. Але за що ненавидить Вождя офіціоз, який наполегливо намагається зруйнувати Легенду своїми липкими від розкрадання бюджетних коштів рученятами, подаючи його як чергового борця за українську демократію, громадянське суспільство та президентську форму правління? На Бандеру з’являється попит, відповідно є і пропозиція. От і пишуть різні добродії статті з набором штампованих фраз і ницих стереотипів на кшталт “Степан Бандера – дороговказ сучасності”, “постать української історії ХХ століття”, “феномен”, творять новітню міфологію в контексті “антифашистського” характеру боротьби Бандери і так далі. Ці люди просто помиляються дискурсом. Не треба їм дорікати чи вказувати на фактологічні та ідеологічні помилки. Слід просто вказати їм дорогу. Коротко, на три літери. Втім, полярність оцінок свідчить насамперед про масштабність явища.

Степан Бандера народився 1 січня 1909 року в родині, яка традиційно для справжньої української еліти брала активну участь в суспільно-політичному житті нації. Батько Бандери долучився до українського військово-політичного перевороту на Західній Україні в листопаді 1918 року, координував створення місцевих збройних формувань в Калуському повіті для відсічі польській агресії, був делегований депутатом до парламенту ЗУНР. У 1919 – 1920 роках Бандера-старший разом із військами Української Галицької Армії в однострої польового капелана перебував у великому визвольному поході на Великій Україні, зазнавши тріумфу перемог та жаху розгромів і оточень в тифозній лихоманці і голодних смертей в засніжених окопах. Брати матері Бандери були міцними системними політиками як за часів Австро-Угорської імперії, так і в міжвоєнній Польщі. Отримавши освіту в Стрийській гімназії, Бандера мав намір поїхати на навчання до чехословацької Економічної академії, як і тисячі інших молодих галицьких українців, котрих теперішній і тодішній форпост європейських цінностей і євроатлантичної інтеграції у Варшаві прирівняв до свиней, яким вища освіта не потрібна. Не отримавши закордонного паспорта, Бандера натомість вступив до Львівської політехніки та розпочав шлях кадрового польового командира української соціал-національної революції. Поєднуючи навчання з участю в легальному громадському житті, Бандера фізично гартував своє тіло та ідеологічно готувався до прийдешніх боїв за право Нації жити повноцінним життям, ставши в одну лаву з учасниками руху національного опору.

…Їх були сотні – молодих, ідеалістичних фанатиків чинного націоналізму, в очах яких палав вогонь ненависті, запалений несамовитим Донцовим і його працями. Класична гімназійна освіта, Вергілій з Гомером, прошу-перепрошую, евентуально, служба Божа щонеділі, прецінь, гратуляції, акуратні костюми-трійки неодмінно з краваткою, антична поезія для душі і – атентати, замахи, нітрогліцерин, ручні гранати, “маузер” за поясом та “браунінг” під подушкою, студентські заворушення, криваві бійки з поліцією, невіртуальні тюремні строки, масові протестні голодування та бунти на зонах тощо. Скромні та симпатичні нетолерантні молоді люди. Незламні Нібелунги української нації, як писала про них права публіцистика 1930-х років. Надрукувати за кордоном і провезти контрабандою газети, журнали, брошури та листівки, сидіти ночами над складанням програмових документів, приготувати запалювальну суміш вдома на кухні, обклеїти за одну ніч все місто антиурядовими летючками, передати побратиму заряджений револьвер для акції, блискуче здати університетські іспити, вцілити в темному провулку металевою трубою активного радянофіла, залучити до революційної діяльності нового товариша, будь-якої миті поїхати нічним потягом в який-небудь Ґданськ, Відень, Берлін або Бережани…так день за днем насичено жив не один Бандера і його безпосередні співробітники, а сотні молодих натхненних українців 1920-1930-х років. Революціонери не стають депутатами. Революціонери мають рівні шанси змінити світ, або ж потрапити в яке-небудь цікаве місце на зразок польського концтабору Береза-Картузька. Або довічне ув’язнення деінде.

Це було залізне покоління, якого ще довго не знатиме щедра українська земля. Якими вони могли б стати в умовах нормального мирного життя після Перемоги, нам залишається лише здогадуватись, вдивляючись в пожовклі фотографії спокійних і певних у собі молодих чоловіків та жінок….Вони були до всього ж надзвичайно вродливими, ті, чиї світлини уціліли в вогні епохи…Головінський, Маланюк, Зарицька, Теліга, Лятуринська, Білас, Габрусевич…революційні соціал-націоналісти належали до особливої людської раси – найкращі у всьому.

Шлях Бандери в революційному русі з формальної точки зору добре відомий. Член УВО. Заступник крайового Провідника ОУН, крайовий Провідник ОУН і крайовий Командант УВО. Засуджений до смертної кари, заміненої на довічне ув’язнення в 1934 році. Проте ніхто й ніколи вже не розповість, скільки за всім цим залишилось безсонних ночей, напружених до межі нервів, застрелених окупантів, загиблих друзів, втрачених назавжди ілюзій.

Містика терористичного Чину та кривавої відплати окупантам і колабораціоністам перетворила УВО – ОУН в легенду революційного спротиву та найефективніший у Європі інструмент соціально-визвольної і національно-визвольної боротьби.

Вибір об’єктів для показових акцій відплати зовсім невипадковий. Продажний журналіст-графоман Твердохліб, автор нексенофобних публікацій в гламурному часописі. Нарваний шкільний куратор Собінський, патологічний любитель полонізації українських шкіл та вербування стукачів серед учнів. Ефективний менеджер антиукраїнської провокації, комісар політичної поліції Чеховський. “Справжній” українець, директор Академічної гімназії Бабій. Недоторканий толерантний депутат парламенту Голувко. Чиновник українофобної імперії для особливих доручень Майлов. Успішний міністр внутрішніх терористичних справ Перацький. Хороший список. Вражає повнотою охоплення та функціональністю. А головне – універсальний. Еталонний.

Тим часом грізні хмари європейської революції застилали горизонти демоліберального Едему і пророкували великі зміни. Весь континент вирував хвилями опору диктатурі інтернаціонального капіталу та експансії червоної євразійської чуми. Нове покоління українських Вождів, виплекане генієм полковника Коновальця, готувалося остаточно перебрати на себе провід національною революцією в умовах неминучої глобальної війни з силами зла.

Постійні суперечності між Проводом ОУН, що діяв на еміграції та складався з представників старшого покоління націоналістів, і молодим революційним активом ОУН в Галичині, на Волині та на Буковині, були цілком природніми та об’єктивними внаслідок відмінностей у світогляді, стилі життя та елементарного конфлікту поколінь. Якщо Провід ОУН орієнтувався на націонал-консервативний авторитаризм, що міг мирно співіснувати з традиційною соціальною структурою, то молоді Вожді з Заходу України сповідували елітарну ідеологію тотальної революційної реконкісти заради повноцінного оновлення суспільства, очолюваної орденом загартованих у боях, кращих із кращих, жорстоких, юних і безкомпромісних вартових прекрасного майбутнього. Варто згадати, що більшість резонансних бойових акцій УВО-ОУН, які отримували реальний розголос у міжнародній пресі, були ініційовані безпосередньо західноукраїнськими молодими провідниками та бойовиками без санкції Євгена Коновальця. Але якщо Коновалець вважав, що українські націоналісти “пішли на крайній екстремізм, виповіли всім і вся війну, дійсно ґрунтовно себе від усіх відмежували” і “сьогодні починаємо переконуватися, що ми взяли дещо зависокий тон”, то для активістів на Західній Україні цей тон був нормою речей. Зрештою, вони самі й відповідали за свої акції: відсиджувати у польських тюрмах доводилось саме їм, а не старшим знаючим товаришам з Праги, Берліну чи Женеви.

А претензії мали під собою вагомий ґрунт. “Хтось” допустив до найближчого оточення полковника Євгена Коновальця законспірованого під простакуватого комсомольця, що раптом спалахнув інтересом до українського націоналізму, П. Судоплатова – закінчилось це, як відомо, бомбою в коробці з-під цукерок у Роттердамі в травні 1938 року. “Хтось” активно виступав проти призначення першим реальним Провідником ОУН на Західній Україні досвідченого бойового офіцера Юліана Головінського, легендарного командира “летючої бригади” бойовиків УВО з колосальним авторитетом серед підпільників. Варто було Коновальцеві провести кандидатуру Головінського на червневій конференції ОУН 1930 року в Празі, залишивши за останнім також посаду крайового Команданта УВО, як Головінського “раптом” розстріляла при “спробі втечі” польська поліція у вересні того-таки 1930 року. “Хтось” подбав про те, аби колосально важливий секретний архів ОУН в Празі знову ж таки “випадково” захопила зазвичай лояльна чехословацька поліція та негайно поділилася надбаннями зі своїми польськими колегами. Бомби, виготовлені в конспіративних лабораторіях ОУН, часом мали прикру здатність вибухати тоді, коли це було зовсім не до речі, або не вибухати якраз тоді, коли це було потрібно. Можна багато чого списати заднім числом на криворукість молодих революціонерів і бойовиків, які вчилися на власних помилках, що й зробили окремі “провідники”, але багато випадковостей у сукупності формують тенденцію. Ціною стали сотні загублених молодих життів, які не вагаючись йшли на смерть, не думаючи про можливі зраду та підступ. Тому немає нічого дивного в тому, що Бандера і його побратими, які несли на своїх плечах основний тягар підпільної революційної боротьби, вийшовши в 1939 році з в’язниць, сформулювали конкретні “пред’яви” до спадкоємця полковника Коновальця, голови Проводу ОУН Андрія Мельника. Зокрема, усунути найближчих своїх співробітників Сеника і Барановського, яких обґрунтовано підозрювали в роботі на іноземні спецслужби, залучити до вищих керівних посад ОУН представників молодого підпільного активу, провадити боротьбу за утворення Української держави виключно з опорою на власні сили тощо. Найголовніший закид стосувався, м’яко кажучи, незрозумілої позиції Мельника та його оточення з приводу дій бойових груп ОУН на Закарпатті в 1938 – 1939 роках, коли членам організації закордонне керівництво…заборонило переходити кордон з метою формування збройних загонів для захисту Карпатської України від угорської агресії. Адже Угорщина – союзниця Німеччини. Про яке втручання може йти мова? Демонстративно проігнорувавши виважені накази поміркованих лідерів, фанатично налаштовані лідери бойовиків ОУН Михайло Колодзінський, Роман Шухевич та Зенон Коссак на власний ризик закупили зброю та очолили загони націоналістів для допомоги українцям Закарпаття. В запеклих боях з регулярною угорською армією, залишками чехословацьких військ та польськими диверсійними формуваннями бойові легіони ОУН вкрили стяги українського націоналізму невмирущою славою.

Відтак у лютому 1940 року Бандера зі своїми найближчими сподвижниками Ярославом Стецьком, Романом Шухевичем і Степаном Ленкавським створив у Кракові Революційний Провід ОУН, перебравши на себе всю відповідальність лідерства соціал-національною революцією. Підпільна мережа ОУН на окупованій радянськими військами Західній Україні без огляду на реальність пакту Молотова-Ріббентропа готує загальне народне повстання проти диктатури юдобільшовицького терору, відмовляючись сидіти склавши руки, коли тисячі українців ешелонами депортують до Сибіру. Одночасно під егідою ОУН за домовленістю з німецьким Абвером формуються батальйони “Нахтігаль” і “Роланд” – передові загони українського війська в європейському хрестовому поході проти Москви.

Проголошення Акту відновлення Української держави 30 червня 1941 року у визволеному батальйоном “Нахтігаль” Львові, ігноруючи поточну геополітичну реальність та персоналії керівництва Німеччини – це типова бандерівська акція. Смілива, провокаційна та волюнтаристська. Відмовившись відкликати свої підписи, Бандера зі Стецьком помандрували до концентраційного табору Заксенхаузен. Для державного керівництва Великонімецького Райху питання створення незалежної Української держави, союзної Німеччині в рамках Об’єднаної Європи, виявилось, як полюбляють казати українські ліберали з зовсім іншого приводу, “не на часі”. Ну що ж – не на часі, то не на часі. Тільки за подібну стратегічну далекоглядність фюрерів і райхсмаршалів довелося розплачуватись своїми життями сотням тисяч молодих німців від Москви, Сталінграду, Курську та Бродів до Нормандії, Арденнських лісів і Зеєловських висот під Берліном. Це, однак, не дає підстав вважати Бандеру “антифашистом” чи “антинацистом”. Братів Бандери Олександра і Василя в 1942 році справді вбито в концентраційному таборі Аушвіц – але не міфічними нацистами, а польськими вертухаями, які контролювали ситуацію в частині табору. Оскільки українсько-польський конфлікт надалі палав з усією силою по всій Центральній Європі, від дрімучих волинських лісів до похмурих концтабірних бараків, то з’ясування геополітичних відносин та актуальних проблем коригування етнодемографічного складу територій відбувалося в досить жорсткий спосіб. Степан Бандера утримувався як VIP-військовополонений зовсім не в дерев’яному бараці на 100 чоловік з газовими камерами та крематорієм, а в особливому блоці політв’язнів – таких, як, наприклад, колишні французькі прем’єри Е. Даладьє, П. Рейно та Л. Блюм, екс-канцлер Австрії К. Шушніг та колишній глава уряду Іспанії Л. Кабальєро.

Тим часом розгортання загальноукраїнського революційного руху в підпіллі відбувалося за бандерівським сценарієм – провівши рейдерську атаку на перші партизанські формування “мельниківців” і “бульбівців” навесні 1943 року, ОУН (б) сформувала реальну, а не віртуальну УПА та розпочала безжальну українську реконкісту. Результат – реванш за поразку ЗУНР, виграна українсько-польська війна 1943 року, етнічно чиста українська Волинь та шмарклі ліберастів. Раптове бажання окремих побратимів різко засудити та рішуче відмежуватися від “інтернаціоналістичних і фашистсько-націонал-соціялістичних програм і політичних концепцій” стало загрозливим симптомом хвороби, на яку страждає український патріотичний рух і сьогодні – страх називати речі своїми іменами та бажання “лягти” під чужий дискурс. Організаторам і натхненникам ревізіоністського ІІІ великого Збору ОУН у серпні 1943 року надзвичайно пощастило в тому аспекті, що Степан Бандера на той час сидів в німецькому Заксенхаузені. Інакше комусь стало б дуже некомфортно, а то й по-справжньому боляче. Українські соціал-націоналісти ХХІ століття не можуть і не повинні визнавати відступницьких постулатів ІІІ великого Збору ОУН.

На чиєму боці перебував Степан Бандера у Другій Світовій війні? Бандера воював проти всіх. За Україну. Цим і обмежимось.

Із Заксенхаузена Бандеру випустили в грудні 1944 року ті самі німці, які його туди й запроторили, але аж ніяк не “звільнили війська союзників”, як це стверджують окремі “знавці”. Розпочався новий і доволі безрадісний етап життя – кар’єра не революціонера, а вигнанця, затьмарена прикрими невдачами та загадковими обставинами метаморфоз. Бандера після 1945 року – це, на жаль, бліда тінь себе самого довоєнного періоду. Змушений долати розкол у власному середовищі, співпрацювати із західними союзниками, він так ніколи й не піднявся до колишніх висот. Зрозуміло, що повоєнний Мюнхен в 1940 – 50-х роках аж кишів кадровими розвідниками та агентами (часто – подвійними і потрійними) всіх можливих спецслужб – англійських, американських, радянських, французьких, часто конкуруючих між собою навіть незважаючи на однакові однострої. У внутрішньому конфлікті в ОУН (б) Бандеру і його оточення підтримала британська розвідка, тоді як кураторство над опозиційним угрупованням Л. Ребета та З. Матли взяло новостворене американське ЦРУ. За все доводиться платити. За те, що підконтрольні окупаційним військам у Західній Німеччині правоохоронні органи дивляться крізь пальці на художню самодіяльність організованих груп людей з військовою виправкою на конспіративних квартирах. За можливість друкувати масовими тиражами підривну літературу. За регулярні фінансові субсидії. За вишкіл у спеціальних центрах. За організацію переправки людей через кордони. Часом це коштує дорого, інколи надзвичайно дорого. У 1920 – 1930-х роках УВО та ОУН в очікуванні глобальної війни в Європі могли дозволити собі брати гроші під певні зобов’язання одночасно в спецслужб Литви, Чехословаччини та Німеччини, оскільки реальні кошти – це кров революційної боротьби, а от зобов’язання…Що ж – зобов’язання? За певних обставин і невеликого талану можна буде потім зробити залізобетонний вираз обличчя та поскаржитись на погану пам’ять. Мовляв, з радістю б – але нічого “такого” не пригадуємо. Однак, у 1946 році, незважаючи на очевидні передумови, нова світова війна між країнами Заходу та Радянським Союзом не розпочалась. В 1947 – теж. І в 1948 чомусь ні. Довелося оплачувати рахунки. Деякі зразу, інші в розстрочку. Давати згоду британським кураторам постачати розвідувальну інформацію з Західної України, брати участь в інспірованих ними ж внутрішніх “розбірках”, після яких в тихих німецьких озерах виловлювали трупи невідомих, вербувати людей для десантування з англійських літаків у Карпатах (яких радянські “кроти” в британських спецслужбах тут же радісно здавали операм з МГБ) тощо. А часом – написати статейку-другу для української преси з вимученим набором ритуальних кодових фраз на зразок “монопартійно-тоталітарна система шкідлива для розвитку нації, завжди згубна для панівної політичної монопартії і її ідеї”. Враховуючи вищесказане, стане зрозуміло, чому в українських соціал-націоналістів, при колосальній повазі до Бандери, не існує жодного пієтету перед тим, що дехто намагається пропхати в якості його повоєнної “ідейно-теоретичної спадщини”.

Сьогодні Степана Бандеру активно намагаються експлуатувати ті, кого б він за життя з радістю пустив на органічні добрива. Це лише після тижня важкого пияцтва українофільствуючим лібералам могла наснитися геніальна думка ввічливо вимагати від влади вписати заднім числом Бандеру в “модерну історію державотворення”. Те, що існує нині за вікном, не має до Степана Андрійовича Бандери, українського соціал-націоналіста та революціонера, жодного стосунку. Це не Українська Самостійна Соборна Держава, якщо хтось не в курсі. Це УРСР Кагановича – Шелеста – Щербицького в лібералізованому толерантному форматі плюс приватизація національного багатства нехорошими буржуями відомої національності. Україноненависництво як національна ідея та стратегія розвитку держави. Те, що потрібно подолати та випалити всепоглинаючим полум’ям соціал-національної революції.

Немає жодного сенсу шукати надумані та штучні паралелі між Бандерою та іншими історичними діячами різних періодів, якими б “розкрученими” не робила їх сучасна демоліберальна парадигма, заснована на активній деконструкції та фальсифікації реальної історії. Жанна д’Арк? Візіонерка та відьма. Джузеппе Гарібальді? Масон, найманець і борець з католицькою Церквою, який постійно дефілював у червоній сорочці. Шандор Петефі? Поганенький віршар-графоман. Патрік Пірс? Дилетант, автор аматорської тактики перевороту, яка привела до краху Великоднього повстання 1916 року. Кемаль Ататюрк? Напівкровка, авторитарний солдафон та ідейний москвофіл. Хосе Марті? Ремікс на тему Пушкіна та Пугачова.

Якщо й були в новітній європейській історії постаті, схожі на Бандеру, то це, без сумніву, провідники і вожді революційних рухів Третього шляху – Хосе-Антоніо Прімо-де-Рівера молодший в Іспанії, Леон Дегрелль в Бельгії, Корнеліу Кодряну в Румунії. Якби вони зустрілись в реальному житті, то, без сумніву, могли б міцно потиснути один одному руки та порозумітися без слів. Революціонери завжди знайдуть спільну мову.

Бандері не потрібні виправдання. Бандері ні до чого реабілітація в очах денаціоналізованої біомаси та звання Героя України від вчорашніх стукачів і сексотів. Квіти, ритуальні промови та нудні сірі обличчя бюрократів у вишиванках викликають в нього блювоту. Бандеру не можна купити. Бандера не продається. Бандера не може бути монументом, символом, акціонером, депутатом, чиновником, менеджером або “успішним українцем”. Йому тісно в бронзі та незручно в граніті. Бандера не носить Prada. Не їздить на “Майбаху”. Не ходить на “Свободу” Савіка Шустера. Не дає інтерв’ю глянцевим журналам. Йому покласти на рейтинги, тренди і бренди.

Зате Степана Бандеру з Романом Шухевичем, Біласом і Данилишином, а також з кимось зі старших авторитетних діячів на зразок капітана УГА Юліана Головінського можна, не напружуючись, уявити на вмитих осінніми дощами тихих львівських вулицях під час небагатослівного з’ясування стосунків з приводу контролю над життєвим простором. Прості українські хлопці в акуратних однакових костюмах зі сталевими нервами, міцно стиснутими кулаками та смертоносним вогнем у очах неквапом виходять з-за рогу, вітер жене вулицею брунатне листя та сумує за втраченим літом, запалюються ліхтарі. З того боку – модний заклад, де культурно проводять дозвілля працелюбні “успішні українці” та всі належні атрибути: російськомовна братва, чорні джипи, справжнє французьке шампанське, гламурні подруги, круті пацани з автоматами, шуфутінскій з динаміків, слишвасячотигоніштипадкємходіш, і старе як світ питання – “в чому сила, брате?” Бандера завершив би цю філософську суперечку радикальними оргвисновками. Тихою скромною посмішкою, ударом в сонячне сплетіння та кулею межи очі. За ясні зорі і за тихі води. За постійний геноцид нашого прекрасного народу. За голодних і знедолених, але таких терплячих українців. За Львів бандерівський, який нам належить здобути і відстояти. Так має розпочатись соціал-національна революція.
_http://www.vatra.cc/yevropa/nash-bandera.html

_________________

1. Життя потрібно прожити так, щоби всі наступні покоління українців знали про існування москалів лише з підручників історії ...
2. https://www.youtube.com/watch?v=uRKvCPjl-KA


Вернуться к началу
 Профиль Отправить личное сообщение  
 
 Заголовок сообщения: Re: Степан Бандера Герой Украины
СообщениеДобавлено: 12 янв 2018, 08:46 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 19 дек 2014, 23:09
Сообщения: 19452
Необандерівці. Чи варто акцептувати героя, якого нам обрав ворог?
Павло Зубʼюк

Одразу зазначу, що в цій статті я не розповідаю про те, хороший чи поганий Бандера — а то прочитавши заголовок дехто може подумати, що текст присвячено саме цій меті.

Російські пропагандисти під час Євромайдану любили демонструвати портрети Бандери і червоно-чорні прапори, зазначаючи, що це все українські націоналісти-бандерівці, які мріють вирізати російськомовне населення Криму, Дамбасу і взагалі — південних областей. Така пропаганда мала успіх, хоча на практиці націоналістичні партії в Україні 2014 року не покращили, а навіть погіршили свої результати.

Факт: з часу протестів на Майдані в популярний (підкреслю: популярний, бо в так званому «свідомому» вони були й до того) український дискурс увійшли деякі елементи бандерівського руху — як от червоно-чорне кольоросполучення привітання «Слава Україні!» — «Героям слава!». При тому, що користуються ними часто ті, хто не те що не поділяє, а й навіть не знає засад бандерівської ідеології. А верхом необандерівщини можна вважати мельниківський тризуб (з мечем посередині) на бандерівському червоно-чорному прапорі. Виглядає грізно, а про бандерівсько-мельниківську внутрішньонаціоналістичну різанину в нас говорити не прийнято.

Отже, хто такі необандерівці й чим вони відрізняються від, власне, бандерівців? Поясню на прикладі сумнозвісної «Акції нищення поляків» (термін з «Літопису УПА», щоб не вживати польське емоційне окреслення «Волинська різанина»).

Щирий бандерівець анітрохи не заперечує: акція була, цивільне польське населення знищували, щоб змусити його полишити так звані «українські етнічні терени». Бандерівець не бачить в цьому нічого поганого: є Богом дані кордони, всередині цих кордонів міститься Україна, тут мають жити етнічні українці, а меншини — асимілюватися або виїхати до своїх держав. Польське населення, на його думку, все поголовно було окупаційним, а отже мало бути силою вигнане за етнічні межі України. Він з гордістю скаже: так, вбивали окупантів, вбивали їхніх дітей, бо це наша земля, і їм нема чого тут робити.

Необандерівець почне розповідати про пацифікацію 1930 року, про нищення православних церков 1938 року, про злочини «польських загонів» (всіх, від німецьких шуцманів до комуністів), можливо навіть скаже про волинських селян, котрі самі кидалися вбивати етнічно-неправильних сусідів за кривди чотирирічної давності. Під кінець він скаже щось типу: так, війна — жорстока штука, злочини чинили обидві сторони, ми повинні примиритися, але й далі шанувати героїв боротьби за нашу Незалежність.

Тобто, для необандерівця, на відміну від бандерівця, є неприйнятною думка про те, що можна знищувати цивільних мешканців просто для етнічного очищення території. Йому потрібно окреслити «Акцію нищення поляків» як вимушені дії, які скоріше йшли врозріз з духом світогляду національного героя і борця за свободу, аніж відповідали цьому духу.

Необандерівець — це не ідеологія, тим більш не тоталітарна ідеологія, як от класичний бандерівський інтеґральний націоналізм. Це — спроба знайти своє світоглядне коріння в умовах пострадянської дійсності.

З самого початку нашої сучасної державності, коли Радянський Союз почав тріщати по швах, образ Бандери був не дуже потрібен (за винятком, звісно, галицьких областей). Чому? Та тому, що майже всі «національно-свідомі» громадяни щиро вірили у мудрість відродженого українського народу. Варто скинути московське ярмо, припускали вони, як Україна розквітне під мудрим демократичним правлінням обраних простими нашими трударями патріотичних політиків. Потім були 90-ті, коли виявилося, що прості наші трударі обирають ковбасу за 2.20. У «свідомому» середовищі утворився дисонанс між очікуваним і наявним — і його треба було якось пояснити.

Результатом таких спроб і став ланцюжок «українського державотворення»: Русь, козаки, УНР, Петлюра, Бандера. Грубо кажучи, в українській історії постійно з’являлися справжні героїчні лідери, яким в силу обставин не вдавалося досягти мети — але вони піднімали народ, не даючи йому остаточно занепасти і зникнути. На роль наступного такого лідера спочатку передбачався В. Чорновіл, а після його загибелі — В. Ющенко. Але фактично пострадянське «перехідне» позачасся тривало, очікуваний лідер не з’являвся. Тому постать останнього з ланцюжка лідерів — Степана Бандери – видавалася чимраз яскравішою. Тим більш, що особливу увагу йому (в негативному сенсі) приділяла російська імперіалістична пропаганда. Один з опонентів під час дискусії прямо сказав мені: не ми обрали Бандеру нашим героєм — його обрали наші вороги! В його устах це мало звучати гордо, от тільки що хорошого в тому, що ворог сам обирає собі зручнішого антигероя, а «ми» погоджуємося грати за встановленими ворогом правилами?

Зрештою, нічого унікального в такій ситуації нема. Європейські тінейджери — любителі травички, рок-концертів та вільного статевого життя — залюбки вдягають футболки з Че Ґеварою та Леніним. А каталонські націоналісти дуже шанують Сталіна: в їхній уяві цей грізний дядько добряче дав по зубах головному ворогу Каталонії — іспанському націоналізму. І ніхто особливо не задумається, що Че Ґевара не дозволив би рок-концертів з ідеологічно-невивіреними текстами, а Сталін — жодної вільної Каталонії. Це просто символи популярної субкультури, не більше.

Необандерівцям, які переважно знають про ідеологію українського інтеґрального націоналізму з сучасних агітаційних брошурок (де все крутиться довкола повоєнного гасла «Воля народам — воля людині») варто ознайомитися з першоджерелами. Адже ніхто серйозно не судить про СРСР за гаслами часів Перебудови, правда? А всім іншим варто усвідомити: ті, хто вітаються бандерівським привітанням чи носять червоно-чорні значки мають у більшості випадків приблизно такий же стосунок до Бандери і його ідеалів як білобрисі голландські старшокласники у арафатках — до диверсійних загонів ХАМАС . Таке усвідомлення добряче спрощує розуміння того, що ж насправді відбувається в нашому суспільстві — всупереч надокучливій пропаганді з російського телевізора.

_________________

1. Життя потрібно прожити так, щоби всі наступні покоління українців знали про існування москалів лише з підручників історії ...
2. https://www.youtube.com/watch?v=uRKvCPjl-KA


Вернуться к началу
 Профиль Отправить личное сообщение  
 
 Заголовок сообщения: Re: Степан Бандера Герой Украины
СообщениеДобавлено: 27 янв 2018, 11:08 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 19 дек 2014, 23:09
Сообщения: 19452
Фільм, присвячений життю і діяльності Степана Бандери, зніматимуть в Україні. Він включатиме чимало невідомих фактів з біографії видатного політичного діяча.

Изображение

Про це заявив режисер-постановник та автор сценарію, народний артист України Дмитро Мухарський у п'ятницю на прес-конференції в Укрінформі.

"Вивчаючи літературу, архівні матеріали, ми розуміємо, що Бандера був державною людиною, з державною філософією. Якби ми в Україні взяли за основу його постулати, то жили би вже в європейській державі. Але це буде фільм не політичний. Це буде цікавий художній фільм про неординарну особистість. У фільмі, зокрема, буде багато музики, тому що Бандера був дуже музикальною людиною... Початок зйомок планується на червень-липень 2018 року, а вихід фільму - до дня народження Степана Бандери - 1 січня 2019 року. Зйомки відбуватимуться у Львові та на Західній Україні, у Кракові, Римі, Мюнхені, Ваймері", - сказав Мухарський.

Він уточнив, що у стрічці буде висвітлено три періоди життя Бандери: хлопчика семи-восьми років, який співає в церкві "Аве Марія", юнака 17-18-ти до 24-х років і період від другого суду і до кінця життя.

Де і як зніматимуть "Бандеру": режисер розповів подробиці

Режисер зазначив, що наразі проблема - з фінансуванням проекту. Частину коштів, для початку, обіцяють українці з Німеччини, але є сподівання і на українську діаспору з Канади та США, на український бізнес та державну підтримку, оскільки тема - патріотична, актуальна.

На головні ролі, за словами Мухарського, планується запросити провідних акторів українського кіно й театру, акторів з Польщі та Німеччини. Одну з ролей погодився зіграти Богдан Бенюк. Дружину брата - Олександра Бандери - Марту Чіану-Бандеру (доньку міністра закордонних справ уряду Муссоліні графа Чіану) - молода італійська актриса. Є й виконавець головної ролі, саме в розрахунку на якого писався сценарій.

"Ми хочемо, щоб у нашому фільмі були тільки красиві люди. Ми хочемо показати світові, що у нас дуже красива нація", - наголосив Мухарський.

Наразі, додав режисер, готовий літературний сценарій майбутньої стрічки, ідею якої два з половиною роки тому запропонував голова української громади у Тюрингії (Німеччина) Василь Вітенко. Є оператор-постановник - Олександр Кришталович, композитор - Юлія Діброва. Представники української громади у Тюрингії Василь Вітенко - генеральний продюсер, а Іван Готра - продюсер.

"Бандера - неоднозначна постать. Але ставлення до нього змінюється. Якщо раніше ми говорили: "Ні, ми не бандерівці. Ми - інші", то з роками прийшло усвідомлення того, що треба про Бандеру більше знати і його вивчати. Ми повинні зробити цей фільм, показати правдиву історію про нього, показати його як людину - як він ріс, як він жив, якою була його сім'я, якими були його цінності, що його формувало, чому він став на шлях боротьби за незалежність України. Я думаю, що у нас це вийде", - підкреслив Василь Вітенко.

Юлія Діброва додала, що її надихає можливість взяти участь в такому грандіозному проекті, і пообіцяла створити музику, яка справді розкриватиме життя Степана Бандери як високодуховної особистості, показуватиме його як геніального виконавця і музиканта.

"До роботи над саундтреком ми будемо залучати відомих виконавців, підключати всі сучасні засоби що стосується втілення музичної форми і формату. Це буде цікаво і сучасно", - запевнила композитор.

_________________

1. Життя потрібно прожити так, щоби всі наступні покоління українців знали про існування москалів лише з підручників історії ...
2. https://www.youtube.com/watch?v=uRKvCPjl-KA


Вернуться к началу
 Профиль Отправить личное сообщение  
 
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 49 ]  На страницу Пред.  1, 2, 3, 4, 5  След.

Часовой пояс: UTC + 2 часа


Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 2


Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

Найти:
Перейти:  
cron
Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group
Русская поддержка phpBB